Ребалансування, що поглинуло сигнал: перша зустріч стратегії зі справжнім ринком

У вівторок о 00:05 UTC наша криптостратегія, побудована на порівнянні активів у поперечному зрізі, ранжувала 40 безстрокових контрактів за короткостроковим трендовим балом і формувала позиції з однаковою вагою в десяти найкращих. Бектест показував переконливу різницю між лідерами й аутсайдерами. Потім ми доручили стратегії торгувати капіталом у $250,000 — і приваблива крива почала розсипатися.

Проблема була не в сигналі, а в ребалансуванні: десять купівель, десять продажів і кілька контрактів, де видима глибина здавалася значною, аж доки всі ордери не надійшли одночасно. Стратегія сприймала зміну портфеля як оновлення цін. Для біржі ж це черга реальних ордерів.

Ми послідовно відтворили торги того вівторка. Спершу треба було скоротити старі позиції. Потім — відкрити нові. Цільові ваги були простими, а от шлях до них — ні.

Вісім базисних пунктів на сторону ми взяли з однієї оцінки середніх витрат. Вона враховувала комісію біржі й невеликий запас на прослизання. У результаті всі ордери отримували однаковий рахунок — і ліквідний контракт у спокійний момент, і малоліквідний одразу після сплеску волатильності.

Ми почали з найбільшого ордера. Цільовий обсяг у $25,000 становив 0.4% денного обсягу — співвідношення, яке здавалося безпечним. Але денний обсяг не показує, скільки можна виконати за ті секунди, коли потрібно торгувати. На найкращих цінах у книзі глибина була невеликою, а на наступних рівнях ціна швидко погіршувалася. Щоб виконати весь обсяг одразу, довелося б пройти кілька цінових рівнів. Лімітний ордер дав би змогу заощадити на спреді, лише якби його виконали, а стратегія не могла гарантувати виконання до наступного рішення.

Тож ми розбили ордер на п’ять частин по $5,000. Це зменшило негайний вплив на ринок, але додало чинники часу й руху ціни: кожна частина могла виконатися за іншою ціною, а різкий рух міг залишити позицію наполовину сформованою. Ми зафіксували обидва результати. Початковий бектест не зафіксував жодного.

І це була лише одна сторона угод. Стратегія продавала позиції, що випали з першої десятки, і купувала їм на заміну інші. Чиста експозиція залишалася близькою до цільової, але валовий оборот майже вдвічі перевищував виділений капітал. Якщо нараховувати витрати лише на підсумкову зміну портфеля, ми не врахуємо угоди, потрібні для її здійснення.

Того ж дня ми замінили фіксований запас на прослизання простою моделлю участі в обсязі торгів. Очікуваний вплив кожного ордера зростав відповідно до його розміру відносно нещодавнього торгового обсягу, а участь у симуляції мала верхнє обмеження, щоб стратегія не могла поглинути неправдоподібно велику частку ринку. Це все ще було наближенням: агрегований обсяг — не жива черга ордерів, а свічка не показує кожну ціну на шляху. Проте бектест тепер мусив враховувати, що той самий сигнал має різні витрати на виконання за різних обсягів.

У переглянутому запуску також враховували комісії taker для ордерів, що перетинали спред, а комісії maker — лише тоді, коли симуляція передбачала виконання виставленого ордера. Фандинг залишався окремою витратою за утримання позиції й не належав до витрат на ребалансування. Розділення цих статей зробило причину невдачі зрозумілою. Стратегія не стала раптом гірше прогнозувати. Її оборот коштував надто дорого порівняно з прогнозованою перевагою.

До кінця тижня ми знизили частоту ребалансування й виключили контракти, де доступна глибина книги робила цільову вагу нереалістичною. Дохідність бектесту знизилася. Зате припущення щодо виконання стало простіше пояснити, і це виявилося кориснішим за більшу цифру.

Перевіряючи портфельну стратегію, простежте за одним ребалансуванням до кінця: від цільових ваг до окремих ордерів, від ордерів до правдоподібних виконань, а від виконань — до комісій і впливу на ринок. Якщо цього шляху немає, крива капіталу описує портфель, якому ніколи не доводилося торгувати.