Стратегія з таргетуванням волатильності скорочує позицію, коли виміряна волатильність зростає, а зі спадом волатильності знову нарощує експозицію. Звучить просто, доки шок не підштовхне оцінку різко вгору. Залежно від оцінювача та правила ребалансування стратегія може ще тижнями скорочувати позицію після події, відновити її лише після відскоку ринку або хаотично змінювати її розмір.
Чимало проблем спричиняють три помилки реалізації. Кожна з них може змусити цілком розумне правило управління ризиками виглядати в бектесті або марним, або блискучим. Виправлення починається з визначення, що саме має контролювати цільовий показник, а потім — з добору оцінки й графіка торгівлі відповідно до цього завдання.
Помилка 1: сприймати останню оцінку волатильності як прогноз
Ковзне стандартне відхилення підсумовує дані за вибране вікно. Воно не знає, чи буде наступна сесія спокійною, чи бурхливою. Коротке вікно швидко реагує на шок, але оцінка може залишатися підвищеною, доки шок не вийде з вибірки. Довге вікно повільно змінюється в обох напрямках.
Розгляньмо стратегію з цільовою річною волатильністю 10% і оцінкою за 20 днів. Якщо оцінка стрибає з 10% до 25%, просте правило оберненої пропорційності до волатильності скорочує експозицію до 40% від попереднього рівня. Коли шок виходить за межі вікна, оцінка може різко впасти, а експозиція — стрибнути назад. Траєкторія залежить від вікна, ряду дохідностей і графіка ребалансування не менше, ніж від цільового показника.
Часто проблема проявляється в тому, що позиція скорочується після просадки, а ризик відновлюється після відскоку цін. Це не доводить, що правило неправильне: його метою може бути саме обмеження ризику в період турбулентності. Але бектест, який показує лише реалізовану волатильність, може приховувати ціну у вигляді надмірного обороту та запізнілої участі в русі ринку.
Перевірте кілька вікон на тому самому періоді й дослідіть траєкторію експозиції навколо шоків. Прогнозна модель може бути виправданою, якщо вона покращує рішення поза вибіркою, але складніша оцінка не заслуговує на довіру лише тому, що згладжує графік.
Помилка 2: обмежити розмір позиції й оголосити ціль досягнутою
Таргетування волатильності зазвичай реалізують через множник. У спрощеному вигляді це цільова волатильність, поділена на оцінену, із застосуванням до базової позиції стратегії. На ринках із кредитним плечем множник може стати великим, коли оцінка низька. Розробники часто встановлюють для нього верхню межу — це розсудливо для бектесту, але така межа змінює правило.
Припустімо, цільова волатильність становить 12%, оцінена — 4%, а базова позиція дорівнює 1.0. Необмежений множник — 3.0. За верхньої межі 1.5 стратегія не може досягти запланованої експозиції. І навпаки: коли оцінена волатильність зростає до 30%, множник падає до 0.4. Мінімальний поріг експозиції 0.5 означає, що стратегія зберігає більший ризик, ніж передбачає формула цільового показника.
| Правило | Що воно запобігає | Що воно змінює |
|---|---|---|
| Максимальний ліміт експозиції | Надмірному кредитному плечу за дуже низької оціненої волатильності | У спокійні періоди стратегія залишається нижче цільового рівня |
| Мінімальний поріг експозиції | Зведенню позиції до нуля | У періоди високої волатильності залишається більше ризику |
| Нижній поріг волатильності | Діленню на оцінку, близьку до нуля | Встановлює нижню межу знаменника |
Це три різні обмеження. Окремо зазначте їх у специфікації стратегії та звітуйте, як часто кожне з них спрацьовує. Якщо верхня межа діє протягом половини вибірки, нижча за цільову реалізована волатильність може бути очікуваним результатом.
Помилка 3: постійно ребалансувати в моделі й періодично — на рахунку
Бектест може перераховувати експозицію на кожному барі, тоді як у паперовій торгівлі це роблять раз на день. Навіть за однакової формули це різні стратегії. Часте ребалансування швидше реагує, але може перетворити шум оцінки на ордери. На ф'ючерсах оборот означає комісії та потенційні витрати на фінансування; на акціях — комісійні, спред і вплив на ринок. Часті невеликі коригування можуть дорого обходитися, якщо щоразу доводиться перетинати спред.
Візьмімо портфель на 100,000 доларів із цільовою позицією 50,000 доларів. Якщо через зміну оціненої волатильності цільова позиція зменшується до 47,000 доларів, а наступної сесії зростає до 49,000 доларів, щоденне правило за два дні проторгує 5,000 доларів. За щотижневого правила угода може бути лише одна — залежно від дати спостереження. Жоден графік не є автоматично кращим. Бектест має моделювати графік, якого паперова стратегія справді може дотримуватися.
Практична альтернатива — встановити діапазон ребалансування: торгувати лише тоді, коли поточна експозиція відхиляється від цільової понад заданий поріг. Це може зменшити зайві угоди, але водночас дає ризику відхилятися від цільового рівня. Показуйте діапазон, отриманий оборот і реалізовану волатильність разом; не подавайте цільовий показник так, ніби діапазон ні на що не впливає.
Що має показувати бектест із таргетуванням волатильності?
Правило має бути достатньо зрозумілим, щоб можна було пояснити зміну позиції за вхідними даними. Щонайменше зберігайте для кожного оновлення оцінку, необмежений множник, застосований множник, стан ліміту або порога, цільову експозицію, фактичну експозицію та рішення щодо ребалансування. Потім порівнюйте варіанти на однакових даних, із однаковими витратами й припущеннями щодо виконання.
І уважно розгляньте найгірші тижні. Стратегія зменшила ризик до збитків чи після них? Відновила експозицію до відскоку чи вже після? Ці відповіді не визначать, чи варте правило ризику застосування. Зате вони покажуть, яке саме правило ви перевірили.
← Усі статті
