Ми вважали, що маємо опціонну стратегію з низьким оборотом. Вона купувала одотижневий кол, коли спрацьовував короткостроковий сигнал, утримувала його день-два, а потім виходила з позиції. Бектест показував лише кілька опціонних заявок на тиждень, а витрати здавалися незначними порівняно з валовим P&L.
Потім ми порахували угоди з базовим активом, потрібні для підтримання позиції поблизу цільової дельти. Їх було більш ніж удесятеро більше, ніж опціонних угод. Під час волатильної сесії одна опціонна позиція породила шість хеджувальних заявок ще до обіду. Стратегія не знайшла дешевого способу торгувати опціонами: її бектест здебільшого просто забув про хедж.
Ця відмінність важлива, адже дельта опціону змінюється разом із ціною базового активу, часом і волатильністю. Позиція з нейтральною дельтою на вході за кілька хвилин може перетворитися на ставку на напрямок руху. Безперервне хеджування, хеджування за розкладом або лише після перевищення порога зміни дельти по-різному впливають і на ризик, і на оборот.
У нашому прикладі позиція містила десять куплених колів із дельтою 0.45 кожен і контрактним множником 1. На момент входу це означало короткий хедж на 4.5 одиниці базового активу. Бектест округляв обсяг до п’яти й виставляв хедж за тією самою середньою ціною, за якою оцінював опціон.
Ринок пішов угору. Дельта колу зросла до 0.60, тож цільовий хедж становив шість коротких одиниць. Стратегія продала ще одну одиницю. Коли ціна відкотилася, дельта впала до 0.51, і стратегія викупила одну одиницю. Кожне коригування здавалося незначним. Разом вони двічі сплатили спред, хоча опціонну позицію ще навіть не закрили.
Звідки взялися пропущені витрати?
Перша проблема була в тригері. Симуляція перераховувала хедж після кожного бара, але виконувала коригування за середньою ціною цього бара. Середня ціна — корисна для оцінки, але вона не гарантує виконання. Для ринкової заявки на хедж релевантна ціна ближча до аску під час купівлі й до біда під час продажу; якщо заявка велика відносно доступної ліквідності, до неї додається вплив на ринок.
Ми відтворили той самий хедж за простою моделлю на основі сторони котирування. Для кожного коригування брали найкращий доступний бід або аск, додавали невелику оцінку впливу на ринок з урахуванням обсягу заявки й відображеної глибини стакана, а потім нараховували taker-комісію біржі. Це не була універсальна модель виконання. Але її вистачило, щоб побачити, скільки приховало припущення про середню ціну.
Друга проблема полягала в тому, що правило «ребалансувати на кожному барі» вважали безпечною технічною деталлю. Але це було не так. Розклад із кроком в одну хвилину породжував часті дрібні угоди з хеджем. За розкладу з кроком у п’ять хвилин угод було менше, але між перевірками дельта відхилялася сильніше. Порогове правило чекало, доки абсолютна помилка хеджу перевищить одну одиницю базового активу: це скорочувало частину зайвого обороту, але допускало більшу тимчасову експозицію.
| Правило хеджування | Як воно спрацювало під час відтворення | Компроміс |
|---|---|---|
| Щохвилини | Найбільше коригувань; найменше виміряне відхилення дельти | Більше спредових витрат і комісій, чутливість до шумних котирувань |
| Кожні п’ять хвилин | Менше коригувань; більші коливання між перевірками | Менший оборот, більша експозиція до короткострокових рухів |
| Поріг в одну одиницю | Малі зміни ігнорувалися, доки помилка хеджу не перевищувала поріг | Менше зайвих угод, але залишкова дельта навмисно коливалася в певному діапазоні |
Виникла й невелика практична складність: історичні знімки котирувань були нерівномірними в найактивніші хвилини. Ми могли оцінити витрати для цих прогалин, але не слід вдавати, ніби відсутнє котирування містить надійну ціну виконання. Під час відтворення такі коригування позначалися як непевні й звітувалися окремо.
На тестовому періоді перехід від виконання за середньою ціною до виконання за котируваннями з комісіями та впливом на ринок знизив чистий P&L стратегії. За правилом із кроком в одну хвилину угод із базовим активом було також істотно більше, ніж випливало з журналу опціонних угод. Порогове правило скоротило оборот хеджу, хоча дельта-експозиція довше залишалася далеко від нуля. Жоден із результатів не визначає, яка політика краща загалом: це залежить від лімітів ризику стратегії, ліквідності біржі та допустимого рівня залишкової експозиції.
Що має фіксувати бектест опціонів щодо хеджу?
Щонайменше ведіть окремий журнал хеджу. У кожному рядку мають бути опціонна позиція, цільова дельта, поточний хедж, обсяг коригування, час ухвалення рішення, передбачуваний час виконання, база ціноутворення, комісії та вплив на ринок. Якщо хедж проходить через різні біржі чи інструменти, зафіксуйте й цей вибір. Результат, у якому угоди з опціонами й хеджем зведено до одного показника «витрати на опціони», важко перевірити, якщо він підозріло добрий.
Також порівнюйте політики на тих самих опціонних сигналах та історії цін. Якщо між запусками змінюється розклад хеджування, наводьте поруч із результативністю відповідні оборот і експозицію. Інакше крива з нижчими витратами може просто відображати більший нехеджований ризик.
Після зміни обліку наша початкова ідея стратегії залишилася дослідницьким питанням. Її перший бектест не витримав перевірки й більше не був доказом. Це корисний результат: наступний запуск мав чіткий журнал, явне правило хеджування та модель витрат, у якій ми могли перевіряти кожне припущення окремо.
← Усі статті
